Робочі зошити Федієнко
Як навчити вчитися і створити мотивацію до навчання?
Вивчаємо літери
В уявленні багатьох батьків все починається з букваря, однак насправді це не так. Літери для дітей — це абстрактні значки, і для того, щоб їх вивчити з розумінням, а не механічно, необхідно пов’язати ці символи з реальністю, тобто зі звуками.
Тому першим етапом є опанування звуконаслідування. Для цього можна «оживляти», персоніфікувати звуки, пов’язувати їх за допомогою асоціацій зі знайомими поняттями: Як дзижчить жук? («Жжжж») Як виє вовк? («Уууу») Як шумить море? («Шшшш») Як гарчить собака? («Рррр») Другий етап — опанування звуко-літерного аналізу слова: вміння виділяти окремі звуки.
І лише на третьому етапі — вчимо літери. Тепер, коли син або дочка опанували звуки, переходимо до їх графічних зображень.
Алфавіт для дітей — основа навчання читання. І якщо для старту педагоги і психологи дружно називають оптимальним вік 4–6 років, то для навчання алфавіту подібних обмежень немає, адже для його сприйняття не треба розвинутих аналітичних про- цесів, як для читання, — лише пам’ять.
Вчимося читати
Що необхідно для успіху?
Мовлення. Педагоги-автори найбільш відомих у нас методик (зошити федієнко) вважають, що першим і головним критерієм успіху є розвинене мовлення. Говоріть з дитиною якомога більше в режимі не дорослого монологу, а діалогу на рівних, запитуйте її, вчить активно використовувати мовлення в усьому його різномаїтті — тоді і читання швидше піде.
Інтерес. Якісне навчання неможливе без бажання, а бажання неможливе без інтересу. Щоб малюк став читати, причому багато та із задоволенням, нам необхідно не посадити його за буквар, про- явивши твердість, а викликати інтерес, навчитися створювати ситуації, за яких читання буде йому в радість.
Наслідування. Якщо малюк часто бачить маму і тата, що читають, у 9 випадків з 10 йому теж захочеться навчитися. Якщо ж дитина щиро не розуміє, чому він повинен робити, а тим більше — любити те, чого не роб лять інші члени сім’ї, вмовляння і накази не допоможуть. Тому, якщо хочете бачити читають своїх дітей, читайте щодня самі!
Відсутність тиску. Не сприймайте дітей як перці, які потрібно «нафарширувати» - нібити корисними навичками. Читання — це можливість дізнатися щось нове, вікно у величезний світ, тому треба навчитися його розкривати поступово й терпляче чекати, поки малюк опанує ций світ, а не виштовхувати його туди насильно, породжуючи негативізм і опір. Не треба «заподіювати добро», не варто тягнути квітку вгору за пелюстки, щоб швидше виросла: нічого хорошого з цього не вийде. Ви ж хочете, щоб малюк не просто опанував сам процес, а й читав та писав прописи для дошкільнят, причому без примусу з вашого боку? Тоді не тисніть, не кричіть і не дратуйтеся в процесі — жодного негативу не має бути пов’язано з читанням.
Неприпустимість порівнянь. Ніколи не порівнюйте вміння ваших дітей і сусідських, не порівнюйте навіть рідних братів і сестер, якщо не хочете посіяти конкуренцію і неприязнь. Усі діти різні й абсолютно унікальні, у всіх різні здібності і навіть модальності сприйняття інформації. І якщо читання легко дається діткам-аудіалам (тим, хто сприймає світ на слух), то спритним і рухливим кінестетикам навчання в тому вигляді, у якому його традиційно пропонують, — просто мука.
Як же це робити правильно? Крок за кроком!
- Перший крок — ознайомлення зі звуками, яке можна натренувати, опановуючи вміння знаходити звуки в різних частинах слова — за картинками і на слух.
- Другий — вивчення букв. Малюкові необхідно пов’язати звук і його зображення — букву. Завдання непросте, однак його легко розв’язати, адже ми, використовуючи ігри, вчимося читати набагато легше.
- Третій — читання по складах. Навчитися «склеювати» літери разом — нелегкий, навіть найскладніший етап для багатьох дітей: важко зрозуміти, як зв’язати їх разом. На допомогу, як завжди, приходять ігри про навчання читання по складах.
- Але, крім цього, ви можете спробувати змінити методику: вчити читати не по складах, принцип побудови яких складно поки зрозуміти, а по дві букви, пов’язуючи голосний і приголосний (кращою методикою для цього є кубики Зайцева).
- Четвертий — читання слів. Для більшості діточок простіше зібрати слово зі складів, ніж скласти з букв, але і тут є свої хитрощі. По-перше, вимовляти склади треба протяжно, ніби в пісні, — так легше їм «поєднатися» і в розумінні малюка. По-друге, граючи з наголосом і його варіантами, ви теж полегшите процес: попросіть дитинку вимовити одне і те саме слово по-різному (спочатку пояснивши на прикладі, що ви мали на увазі). Також можна спробувати поміняти за- кінчення слів і пограти з ними, наприклад: «кіт, коти, котам».
- П’ятий — читання речень. Тут проблема в тому, що багато дітей так багато сил витрачають на те, щоб правильно прочитати кожне слово, що до кінця речення забувають, з чого почали.
- Щоб цього уникнути, обов’язково робіть паузи після кожної фрази, прочитуйте її самі і осмислюйте зміст разом з дити- ною: «Як ти зрозумів це? Скажи те саме іншими словами».
- Останній крок найголовніший: навчитися вільно читати тексти й розуміти їх. Нерідко трапляється, що дитина читає дуже швидко, не запам’ятовуючи ні слова, і по завершенні не здатна розповісти, про що ж текст. Отже, не підганяйте дитину, у читанні якість набагато важливіша за кількість.
Вчимо вірші напам’ять
Ознайомлення зі світом віршів починається задовго до спроби вивчити перший віршик. Від народження мами співають колискові, розповідають потішки, і при цьому дитина ніби вбирає мелодику і ритміку рідної мови, вчиться сприймати риму.
Приблизно після 3 років, а частіше ближче до 4–5 малюк вперше постає перед необхідністю вивчити вірш — наприклад, для свята в дитячому саду. А молодші школярі дістають такі завдання мало не з перших днів навчання. І ось тут з’ясовується, що хтось, повторивши буквально кілька разів, готовий розповідати довгі вірші з досить складною лексикою, а хтось ледве запам’ятовує 4 рядки.
Чому ж так? Справа тут не у віці і навіть не в пам’яті, а в способі сприйняття інформації. Найлегше заучування дається аудиалам — діткам, що сприймають світ на слух і легко оперують словами, які добре володіють мовою і рано заговорили. Важче вчи- тися візуалам — їм обов’язково необхідне образне підкріплення.
А ще складніше кинестетикам — спритним, непосидючим малю- кам, яким складно всидіти на місці.
Для всіх є свої хитрощі, і ми зараз їх дізнаємося!
Перший лайфхак: ураховуємо модальність сприйняття!
Для аудиалів важливо, щоб текст був весь час на слуху, тому вчити треба удвох. Мама розповідає — дитинка слухає, і так кілька разів за день: за сніданком, на прогулянці, перед сном і після сну.
Тут вже справді, повторення — мати навчання.
Друга хитрість — інтонація. Саме аудіали вміють її чути і від- творювати. Читайте малюкові вірш виразно, як на сцені, а коли вчіть, то не скочуйтеся до рівня «бу-бу-бу, бу-бу, бу-бу». Краса зву- чання — важливий фактор для дитини, щоб перейнятися бажанням теж красиво говорити.
З візуалами потрібно по-іншому. Тут головне — наочність.
Розбийте віршик на окремі слова і кожне слово проілюструйте.
Дивлячись на образи, він запам’ятає і самі слова, відтворюючи їх потім без підказки за картинкою, а потім і без неї. Пізніше можна малювати схеми простіші, замінюючи картинкою не кожне слово, а лише ті, на яких дитинка «спотикається».
А коли вірш майже вивчено, попросіть намалювати до нього ілюстрацію. Це чудовий спосіб все закріпити в пам’яті. Можна навіть завести альбом, у якому дитина буде замальовувати вивчені вірші.
Це наочна скарбничка здобутків і гарний спосіб для розвитку уяви.
Ну а для кинестетиків зробіть навчання динамічним!
- Вірші підбирайте веселі, «активні». Для цього можна купити робочі зошити федієнко, де представлено багато цікавих і корисних віршів
- Вивчайте вірші в русі: перекидаючи одне одному м’ячик, ту- паючи по сходах, гойдаючись на гойдалках, ритмічно промов- ляйте риму за римою.
- Нехай руки працюють: вивчаючи слова, нанизуйте намистинки, перекладайте ґудзики або складайте кубики — і рухо- ві центри задіяні, і візуально видно, як багато вже вивчено.
Кілька загальних порад для діток різних типів модальностей
- Спробуйте всі описані методи: абсолютно «чисті» типажі трапляються рідко, а коли задіяні всі канали сприйняття інформації, результат завжди краще.
- Створюйте мотивацію! «Треба вивчити вірш» — це не мотивація, тому що «треба» — антипод «хочу». Придумайте, навіщо треба, які будуть бонуси. Ніколи не вчіть вірші зі злістю і криком, у поганому настрої.
- Якщо у дитини поезія буде асоційована з вашим перекошеним обличчям, цей вид мистецтва, швидше за все, буде втрачено для неї назавжди.
- Підбирайте теми, близькі за характером малюкові. Жвавим хлопчикам підійдуть динамічні віршики пригодницької тематики, мрійливим дівчаткам — ніжна спокійна лірика.
- Обов’язково прочитайте з дитиною вірш кілька разів, перш ніж вчити. Перший раз потрібен для загального ознайомлення. А в другій спробі ми шукаємо незрозумілі слова і обов’язково пояснюємо дітям всі застарілі, діалектні форми, скорочення, алегорії тощо. Повірте, у текстах Л. Глібова для сучасної дитини стільки ж незрозумілого, як для вас у підручнику квантової фізики.
- Далі попросіть своїми словами переказати, про що ж ішлося у вірші, осмислити його.
- Тепер повторюйте по одному рядку, а дитина — за вами стільки разів, скільки буде потрібно. Можна і так: мама починає рядок, дитинка закінчує.
- Якщо втомилися — робіть перерву, не тисніть. Якщо це перший вірш у житті — поспішати взагалі ні до чого: 2 рядки в день — чудовий темп, за тиждень подужаєте весь віршик.
- Перші вірші повинні бути легкими, що добре запам’ятовуються. Барто і Маршак, а з українських авторів Ганна Чубач, Ірина Сонечко — ось кращі автори для початківців.
- Смішні вірші з кумедними сюжетами розвивають почуття гумору і запам’ятовуються з першого разу.
- Влаштовуйте театральні вистави. Задійте всіх іграшкових ляльок і звіряток, нехай вони показують сюжет, як актори, разом з вами і дитиною. Можна і по-іншому: розсадити їх як глядачів і постаратися їх вразити.